Page 21 - Від інституту удосконалення вчителів до академії неперервної освіти

ДО 75-РІЧЧЯ АКАДЕМІЇ

педагогічного досвіду. Інститут вивчав їхню роботу, узагальнював, поширював та
впроваджував у навчально-виховний процес. Матеріали ППД працівники інституту
узагальнювали в методичних рекомендаціях, бюлетенях, буклетах, альбомах тощо.
Уведення такої форми поширення передового досвіду сприяло широкому залученню
освітян до впровадження досягнень педагогічної науки та досвіду в практику.

На увагу заслуговує позитивний досвід роботи за цим напрямом Каховського
районного відділу народної освіти. Провідна роль у роботі з педагогічними кадрами
району відводилася шкільним педагогічним та методичним кабінетам, де були зібрані
матеріали на допомогу вчителю.

У формі картотек, грамзаписів, навчально-методичної літератури, діатек, «сиг-
налів», педагогічних бюлетенів шкільні методичні кабінети та міський методичний
кабінет забезпечували оперативне інформування вчителів про досягнення психо-
лого-педагогічної науки, ППД, зміни в навчальних планах і програмах.

У визначенні об’єктів та змісту ППД міський відділ народної освіти користу-
вався бібліотекою ППД (видавалася Міністерством освіти Української РСР),
обласною картотекою ППД (створена при обласному інституті удосконалення
кваліфікації вчителів), адресами ППД (рекомендованими обласним відділом
народної освіти та інститутом удосконалення кваліфікації вчителів).

Після вивчення досвіду, його узгодження з умовами та можливостями кожної
школи здійснювалася його пропаганда та впровадження в практику роботи школи,
учителів. Досвід поширювався через семінари, семінари-практикуми, методичні
об’єднання, школи ППД, карти-таблиці «Географія передового досвіду» та ін.

У Каховському міському відділі народної освіти та міськметодкабінеті відстежу-
валася чітка система отримання зворотної інформації про хід упровадження
ППД через заповнення спеціальних контрольних карток, у яких фіксувалися
об’єкти впровадження, результати. Велася також і спеціальна картотека потенційних
об’єктів ППД30.

Створення системи вивчення, узагальнення та впровадження передового
педагогічного досвіду вчителів, вихователів, колективів установ народної освіти
й методичних служб дозволило відійти від стихійності в пошуку й узагальненні
кращих зразків педагогічної практики, зробити цей процес цілеспрямованим,
скоординованим.

У 1982 році Херсонський обласний інститут удосконалення кваліфікації вчите-
лів очолила доцент Лідія Севастянівна Чорноостровець (1982-1999), спрямувавши
роботу колективу на творчу реалізацію завдань, що стояли перед освітою регіону.
Відтак, посилилася роль інституту як науково-методичного центру неперервного
підвищення кваліфікації вчителів.

Під керівництвом Лідії Севастянівни Чорноостровець цілеспрямовано проводи-
лась науково-методична робота колективу обласного інституту вдосконалення
вчителів, а з 1994 року – Південноукраїнського регіонального інституту
післядипломної освіти педагогічних кадрів. Саме тут особливо розкрився її талант
організатора і вмілого керівника, справжнього друга і наставника, яка сама вміла
творчо й цілеспрямовано працювати і спонукала до цього викладачів кафедр
і методистів інституту. За час роботи Лідії Севастянівни суттєво оновлюється
матеріальна база інституту, відкривається 7 кафедр і 5 навчально-методичних
лабораторій, 2 спецфакультети: «Менеджмент освіти», «Практичний психолог».

30 Докладная записка об опыте работы Каховского городского отдела народного образования Херсонской области по
управлению школами /Збірник наказів та інструкцій Міністерства освіти Української РСР. 1981. № 4. С. 11−20.

19