Page 10 - Від інституту удосконалення вчителів до академії неперервної освіти

КОМУНАЛЬНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ХЕРСОНСЬКА АКАДЕМІЯ НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ»

ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

низку заходів, зорієнтованих на забезпечення системної роботи з учителями:
– охопити системою очно-заочного навчання та іншими видами роботи

працівників дитячих садків, дитячих будинків і вчителів вечірніх шкіл;
– вивчити, узагальнити та висвітлити досвід кращих учителів, які протягом

кількох років не мають другорічників;
– організувати широкий актив з кращих педагогів, з якими вести постійну

систематичну роботу з обміну кращим досвідом і вивчення та розв’язання питань
шкільної й позашкільної роботи.

Спрямовував роботу інституту на реалізацію завдань системи підвищення
кваліфікації вчителів та посилення уваги до методики викладання основ наук
І. В. Чередніченко (1950-1951), який у 1950 році очолив заклад.

На Херсонщині з 1950 року для вчителів, які мали проходити очно-заочні кур-
си, при середніх школах у райцентрах були організовані консультаційні пункти для
надання допомоги вчителям у вирішенні фахових питань, координації роботи
вчителів очно-заочників щодо виконання програми та контрольних, що надсилав
інститут. У 1950-1951 навчальному році підвищили кваліфікацію через курси очно-
заочного навчання 120 учителів 1-4 класів, 108 учителів 5-10 класів10.

Час плинув, вимоги до школи, учителя змінювались, і поступово формувалася
система підвищення кваліфікації шляхом проведення курсів для вчителів окремих
предметів. Зокрема, у 1950-1951 навчальному році було проведено чотири потоки
курсів терміном від 10 днів до 2-х місяців для завідувачів та вихователів дитячих
садків, інструкторів праці дитбудинків, учителів співів, а вчителі фізичної культури
пройшли річну підготовку.

Однією з форм підвищення кваліфікації й одночасно поширення передового
досвіду були семінари тривалістю 3-5 днів. Наприклад, у 1950-1951 навчальному році
відбулося 9 семінарів для вчителів біології, мовників, директорів і завучів шкіл.
У 1957-1958 навчальному році інститут провів уже 9 обласних і понад 30 районних
заходів такого формату. У березні 1958 року пройшов традиційний обласний семінар
із застосування педагогічної спадщини А. С. Макаренка, з удосконалення викладання
літератури тощо. Двічі на рік (серпень і грудень) працівники кабінетів брали участь
в учительських конференціях, вивчали стан навчально-виховної роботи шкіл області.

З перших днів існування інституту організовано виїзди на місця окремих
працівників освіти або цілих груп з метою читання лекцій. Зокрема,
у 1948-1949 навчальному році працівниками інституту було прочитано понад
100 лекцій і надано більше 200 групових та індивідуальних консультацій11.

Значну увагу, як і раніше, інститут приділяв вивченню, узагальненню та
поширенню серед учителів кращого педагогічного досвіду. Задля цього працівники
інституту відвідували школи й акумулювали кращий педагогічний досвід (плани
й щоденники викладачів, доповіді та описи їх досвіду, конспекти окремих уроків
і зошити та матеріали про роботу учнів) з метою його поширення серед педагогічної
громади. У подальшому методисти складали інструктивні листи та методичні
розробки, з якими виступали перед учителями області. З досвідом кращих педагогів
можна також було ознайомитися на виставках, що були організовані в інституті.

На етапі освітніх реформ 50-х років ХХ ст. урізноманітнювались і форми
поширення передового педагогічного досвіду. У цей період роботу інституту очолив
Кузьма Іванович Добряк (1951-1953), який надав нового імпульсу організації роботи

10 Зубко А. М., Морева Т. Г. Історія розвитку Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних
кадрів (1944-2009). Херсон: РІПО, 2009. 44 с.
11 Чорноостровець Л. С,. Кудрявцева В. Ф, Водотика С. Г. Щоб дати вчителеві крила. Джерела. № 39/40. С. 7−10.

8