Page 7 - Від інституту удосконалення вчителів до академії неперервної освіти

ДО 75-РІЧЧЯ АКАДЕМІЇ

двотижневі курси підвищення кваліфікації вчителів та керівників початкових,
семирічних і середніх шкіл. У 1944 році на Херсонщині було заплановано організацію
3-місячних курсів для вчителів початкових класів (150 осіб) та 5-місячних для
учителів 5-7 класів (180 осіб)3. Тож провідною організаційною формою роботи
з педагогами в повоєнні роки були курси підвищення кваліфікації, які проводилися
згідно з визначеними державою обсягами. Важливим завданням у цей період було
ознайомлення вчителів, особливо учасників війни, з новими досягненнями педа-
гогічної науки, надання їм практичної допомоги з програмно-методичних питань4.

Цілком зрозуміло, що підвищення кваліфікації вчителів тільки в межах курсової
підготовки не могло задовольнити потреби навчальних закладів у кваліфікованих
педагогах. З метою підвищення фахової та методичної кваліфікації вчителів
працівники інституту проводили постійно діючі семінари-практикуми, групові та
індивідуальні консультації.

Як відомо з архівних джерел, нагальним залишалося питання професійного
розвитку педагогів, тому в 1944 році було видано низку нормативно-правових
документів («Положення про методичну роботу в школі» (1944), «Положення про
кущові методичні об’єднання й предметні комісії вчителів початкових, семирічних та
середніх шкіл УРСР» (1944)), що визначали організаційні засади методичної роботи
в школі й районі. На Херсонщині була широко розгорнута робота щодо надання
відповідної допомоги відділам народної освіти, районним педагогічним кабінетам,
директорам і всім освітянам. Працівники інституту розробляли орієнтовну тематику
для роботи методичних об’єднань на основі аналізу стану викладання та успішності
учнів і тих завдань, що стояли перед школою; під час виїздів до районів вивчали
роботу методичних об’єднань і надавали необхідну методичну допомогу.

Важливим аспектом діяльності Херсонського обласного інституту вдоско-
налення вчителів було спрямування роботи в практичну площину шкільного життя.
Зокрема, працівники інституту надавали допомогу школам щодо організації
навчально-виховної роботи, з питань проведення контрольних робіт; відвідували
навчальні заклади, обговорювали результати на нарадах, конференціях, семінарах;
здійснювали безпосередній інструктаж під час відвідування школи, забезпечували
методичний супровід з актуальних питань шкільної освіти.

Продуктивними були такі форми роботи з педагогами, як групові та індивіду-
альні консультації. Групові консультації працівники інституту проводили переважно
під час виїздів до районів області й забезпечували оперативний зв’язок теорії
з практикою. Тематика консультацій формувалася на основі визначення недоліків
в організації навчально-виховного процесу в школах і була присвячена підвищенню
загальноосвітнього, фахового та ідейно-політичного рівня вчителів.

Методисти інституту розуміли, що поряд з організацією курсової підготовки та
іншими формами роботи з педагогами важливим було методичне забезпечення
педагогічної діяльності, тому вже 1 листопада 1944 року методистами інституту було
розіслано перший комплект методичних розробок для вчителів області.

У 1944-1945 навчальному році з метою подальшого покращення якості
навчальної роботи були запроваджені випускні екзамени для учнів, які закінчували
початкову й семирічну школу, й екзамени на атестат зрілості для учнів, які
закінчували середню школу. Нововведення потребувало відповідної підготовки

3 Постанови Ради Народних Комісарів УРСР з питань народної освіти в УРСР / ЦДАВО України. Ф. 166. Оп. 15. Сп. 7. Арк. 33–
35, 55, 56, 115.
4 Зубко А. М. Морева Т. Г Історія розвитку Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних
кадрів (1944-2009). Херсон: РІПО, 2009. 44 с.

5