Page 157 - Збірка рекомендацій до нового навчального року по роботі з дітьми з ООП

ми розуміємо, що саме це спричиняє таку поведінку. Отже, маємо
попрацювати з двох боків над поведінкою.

Перше: зробити щось із самими завданнями, з тим, як ми їх
презентуємо дитині. Тобто, можемо спростити завдання, подивитись, чи
дитина здатна самостійно, без додаткової підтримки, їх виконати.
Спрощення або зменшення завдань може бути навіть тимчасовим й буде
давати можливість сформувати альтернативну поведінку.

Можливо, треба завести в ці завдання якусь мотивацію із сфери
інтересів дитини: давати читати текст не про Буратінку, а про метро чи
поїзд, якщо дитина цим цікавиться; додавати малюнки.

Друге: маємо працювати над розвитком навички співпрацювати. Ми
маємо заохочувати дитину – тобто давати їй щось важливе за те, що вона
виконує завдання. І на початку ми, звісно, будемо їй максимально
допомагати, щоби створити ситуацію успіху. Потім поступово допомога під
час виконання завдань буде зменшуватись, а завдання повертатись до обсягу
і складності, які потрібні дитині.

Третя причина, чому дитина може проявляти агресію, – щось хоче й
не може отримати: гратись, взяти чиюсь річ, отримати якийсь предмет зі
стола вчителя тощо. Що робити?

Якщо дитина не може нам сказати, що вона хоче, ми маємо
тренувати її функціональну комунікацію. Може говорити словами – будемо
вчити її повідомляти про свої бажання словами. Якщо не може говорити або
їй складно – будемо застосовувати альтернативний вид комунікації.
Наприклад, обмін картками, жести, або дитина може просто писати словами
про свої бажання.

Далі будемо формувати в дитини базові функціональні навички:
спокійно приймати відмову, чекати. Можна використати стратегію
“спочатку-потім”. Це планшетка, яка містить два квадратики, на яких ми
розміщуємо зображення або пишемо те, що дитина має зробити спочатку, а
що – потім. Якщо дитина хоче піти в ресурсну кімнату або пострибати на
батуті, ми можемо поставити їй: ми спочатку швиденько зробимо завдання,
а потім ти підеш стрибати на батуті.

Враховуємо, що спокійне сприйняття затримки отримання
бажаного – це альтернативна поведінка. Тому на початку, коли ми тільки
навчаємо дитину так поводитися, будемо давати мінімальне завдання й
максимально швидко доступ до бажаного. Поступово будемо збільшувати
тривалість і складність завдання (або ставити кілька завдань).

Четверта ситуація, коли можуть виникати спонтанні спалахи
агресії, – коли дитина хоче привернути увагу. Але зазвичай це не є
серйозною агресією. Вона може проявлятись як штовхання інших дітей,
забирання в них речей або їх кидання.